Триває 1205-й день, як український народ стоїть непохитною стіною проти підступної ворожої навали. Час випробувань став епохою стійкості. Щодня відважні захисники та захисниці, неймовірні українські сини й доньки, тримають оборону, руйнуючи цинічні плани агресора. Вони – наш незламний щит, наша невмируща надія на мирне майбутнє.

Кожного дня, о 9:00 ранку, у загальнонаціональній хвилині мовчання, схиляємо голови, вшановуючи світлу пам'ять всіх, хто віддав життя за Україну. У глибокій тиші – гіркий біль втрати, незгасна шана і безмежна вдячність!

Два роки тому Петриківщина втратила вірного сина своєї землі – Будкового Сергія Федоровича. Він був втіленням справжнього українця, людини з великим серцем та неосяжною любов’ю до своєї родини. Його доброта, безкомпромісна чесність, щирість та незламна воля надихала кожного, хто мав честь знати цю виняткову особистість. Його бракує як ковтка найчистішого повітря, адже такі люди залишають по собі порожнечу, яку неможливо заповнити. Сергій назавжди залишиться у серцях вдячних односельців світлим прикладом людяності, патріотизму та служіння своїй Батьківщині.

Ми пам’ятаємо. Ми шануємо. Ми не забудемо.

Герої не вмирають! Їхні імена назавжди вписані в історію України та нашої Петриківщини.